Правові відносини з органами ДКСУ
- Опубликовано 27.07.2016 04:30
Дуже часто виникають у розпорядників бюджетних коштів питання з реєстрації фахівцями ДКСУ бюджетних фінансових зобов’язань, а саме не завжди приймаються для реєстрації договори та первинні документи.
Спеціалісти казначейської служби постійно потребують вносити зміни до договорів, укладених між розпорядником коштів та одержувачем, при цьому кожний спеціаліст має свою окрему думку. Вказують, як повинні складатися рахунки на оплату, платіжні доручення та акти виконаних послуг.
Неправомірні дії Казначейства приводять до несвоєчасної сплати послуг за договором, несвоєчасного виконання договірних умов, що призводить до збитків підприємств.
Щодо змісту та умов договору
Згідно ст.626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договори.
П. 1 ст. 628 ЦКУ передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цівільного законодавства.
Згідно з п. 2 ст. 67 ГКУ, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань , інших умов господарських відносин , що не суперечить законодавству України.
Відповідно до п.1.ст. 62 ГКУ, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами;
п. 2.ст. 67 ГКУ підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України;
п. 4 ст. 179 ГКУ при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основівільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
п. 7 ст. 179 ГКУ господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів;
п. 1 ст. 627 ГКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
п. 1 ст. 628 ГКУ зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
п. 1. ст. 639 ГКУ договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.Щодо укладання договору про надання послуг
Щодо укладання договору про надання послуг
Відповідно до п. 1 ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
п. 1 ст. 902 ЦКУ Виконавець повинен надати послугу особисто.
п. 2 ст.902 ЦКУ у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
п.1 ст.903 ЦКУ якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
п.2 ст.903 ЦКУ у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо ціни договору
Відповідно до п. 1-4 ст.. 632 ЦКУ:
1. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
2. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
3. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
4. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до п. 1-3 ст. 189 ГКУ:
1. Ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
2. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
3. Суб’єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Щодо повноважень Казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства
Відповідно до ст..112 Бюджетного кодексу України, до повноважень Казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:
1) веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, крім випадку, передбаченого абзацами третім і четвертим частини другої статті 78 БКУ, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;
2) бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;
3) відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;
4) відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
5) відповідністю платежів взятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням.
Казначейство України в межах своїх повноважень забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень шляхом оцінки їх діяльності.
Постановою КМУ від 15.04.2015 р. «Про затвердження Положення про Державну казначейську службу України» також не передбачено контроль за здійсненням господарської діяльності підприємств (укладання договорів, оформлення первинної документації та інше).
Щодо здійснення попередньої оплати за послуги, що закуповуються за бюджетні кошти.
п. 1 Постанови КМУ від 23.04.2014 р. № 117«Про здійснення попередньої оплати за товари, роботи та послуги, що закуповуються за бюджетні кошти», передбачено:
розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі на строк не більше одного місяця:
інших робіт і послуг, якщо розмір такої оплати не перевищує 30 відсотків їх вартості.
Відповідно до п. 11.3 Наказу МФУ від 24.12.2012 р. № 1407 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами», органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень за дорученнями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання у межах залишків на рахунках для обліку відкритих асигнувань.
Підтвердні документи (договори, звіти про результати проведення процедури закупівлі тощо) надаються у разі потреби здійснення авансування, поетапної оплати зареєстрованих бюджетних фінансових зобов'язань тощо.
У випадках проведення розрахунків на умовах авансування розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів протягом трьох робочих днів після завершення терміну поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, визначеного договірними зобов'язаннями відповідно до законодавства, подають до органів Казначейства документи, що підтверджують отримання таких товарів, робіт та послуг.
Щодо реєстрації бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України
Відповідно до п. 2.3.Наказу МФУ від 02.03.2012 № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», органи Казначейства звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру.
Згідно п. 2.9. органи Казначейства не реєструють:
а) зобов’язання у разі:
відсутності у розпорядника бюджетних коштів бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом;
відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання;
відсутності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (крім випадків, у яких законодавством не передбачено його затвердження);
невідповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми;
неподання або подання неповного пакета підтвердних документів щодо проведення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства у сфері державних закупівель;
{Абзац сьомий пункту 2.9 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів № 1019 від 08.10.2014}
недотримання розпорядниками бюджетних коштів бюджетних повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами;
недотримання вимог щодо оформлення поданих документів;
б) фінансові зобов’язання у разі:
відсутності відповідного бюджетного зобов’язання, відображеного у бухгалтерському обліку виконання державного та місцевих бюджетів;
відсутності у розпорядника бюджетних коштів фактичних надходжень спеціального фонду;
відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного фінансового зобов’язання;
недотримання вимог щодо оформлення поданих документів;
невідповідності фінансового зобов’язання відповідному бюджетному зобов'язанню, відображеному в бухгалтерському обліку виконання державного та місцевих бюджетів;
недотримання розпорядниками бюджетних коштів бюджетних повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.
У таких випадках органи Казначейства зобов’язання та/або фінансові зобов’язання не реєструють, а застосовують заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, визначеніБюджетним кодексом України.
Тобто п. 2.9. не передбачено здійснення органами Казначейства контролю за умовами договору або змістом первинних бухгалтерських документів (акт виконаних послуг, рахунок тощо).
Щодо вимог органів Казначейства надання виключно оригіналів документів
Відповідно до 2.2.Наказу МФУ від 02.03.2012 № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України»,розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов’язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання.
Чинним законодавством не передбачено нотаріальне посвідчення документів.
Посвідчення документа керівником підприємства, установи, організації здійснюється відповідно до вимог Національного стандарту України «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, так завіряти документи слід із зазначенням назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, з відміткою «Згідно з оригіналом», засвідченою печаткою, дати засвідчення копії;
Вимоги до оформлення первинних документів
Відповідно до наказу МФУ від 24.05.95 № 88«Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», із змінами,
П. 2.1. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
П.2.2. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
П.2.4. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі),
посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
П.2.5. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документита електронний документообіг.
Вимоги до заповнення та подання до органів Казначейства платіжних доручень
Відповідно до п. 11.6 Наказу МФУ від 24.12.2012 р. № 1407 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами», далі Наказу, платіжні доручення подаються до органів Казначейства в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Форма, обов'язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за N 377/8976.
У платіжному дорученні повинні бути заповнені всі реквізити, передбачені його формою. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється з урахуванням вимог нормативно-правових актів та повинен містити повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
П. 11.7. Наказу, подані розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються органами Казначейства щодо наявності всіх необхідних реквізитів, відповідності підписів відповідальних посадових осіб і відбитка печатки установи зразкам.
За правильність оформлення та достовірність інформації, наведеної у платіжному дорученні, відповідає розпорядник бюджетних коштів (одержувач бюджетних коштів).У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення у полі "Одержано банком" платіжного доручення на всіх примірниках обов'язково проставляються дата подання та підпис казначея.
Після проведення платежу на платіжних дорученнях, за якими проведено оплату, ставиться відмітка у вигляді відбитка штампа казначея "Оплачено"
П. 11.8. Наказу передбачено, щоплатіжне доручення не приймається до виконання у разі:
а) неправильного заповнення реквізитів, або незаповнення хоча б одного з реквізитів, та/або недотримання вимог до оформлення платіжного документа;
б) відсутності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми, крім бюджетних програм, за якими не складаються паспорти бюджетних програм;
в) відсутності в обліку органів Казначейства відповідних бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань;
г) невідповідності платежу зареєстрованим бюджетним зобов'язанням та бюджетним фінансовим зобов'язанням;
ґ) невідповідності зазначеного коду економічної класифікації видатків та класифікації кредитування бюджету економічній характеристиці платежу;
д) обмеження здійснення видатківта надання кредитів, що встановлюється нормативно-правовими актами;
е) накладення арешту на кошти, що перебувають на відповідному рахунку розпорядника бюджетних коштів;
є) зупинення операцій з бюджетними коштами на відповідному рахунку розпорядника бюджетних коштів;
ж) надходження до органів Казначейства відповідного рішення органу оскарження за результатами розгляду скарги щодо порушення законодавства у сфері державних закупівель та/або копії рішення суду про визнання результатів процедури закупівлі недійсними, яке набрало законної сили;
з) відсутності або недостатності невикористаних відкритих асигнувань у частині загального та спеціального фондів державного бюджету (крім власних надходжень бюджетних установ) розпорядників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів) та відсутності або недостатності коштів (у частині власних надходжень бюджетних установ) на відповідних рахунках розпорядників бюджетних коштів;
и) перевищення показників, затверджених у кошторисах, планах асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету), планах надання кредитів із загального фонду державного бюджету, планах спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планах використання бюджетних коштів розпорядників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів);
і) неподання документів, що підтверджують отримання товарів (робіт, послуг) за договорами, згідно з умовами яких було здійснено авансування.
Платіжне доручення, не прийняте до виконання, не пізніше наступного робочого дня повертається без виконання органами Казначейства розпорядникам бюджетних коштів (одержувачам бюджетних коштів), від яких воно надійшло.
На зворотному боці платіжного доручення, не прийнятого у зв'язку з причинами, зазначеними у підпунктах "а", "е" - "з" цього пункту, зазначаються причини повернення без виконання та дата його повернення за підписами керівника структурного підрозділу (заступника керівника структурного підрозділу) і виконавця.
Уразі коли платіжне доручення не прийняте до виконання у зв'язку з порушенням бюджетного законодавства розпорядниками бюджетних коштів (одержувачами бюджетних коштів), органи Казначейства застосовують заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, визначені Бюджетним кодексом України.
Відповідальність
Відповідно до Наказу МФУ від 24.12.2012 р. № 1407 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами», а саме:
П. 11.12. Розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів несуть відповідальність за правильність заповнення розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податків, кодів бюджетної класифікації тощо.
П. 11.13. Органи Казначейства не несуть відповідальності за недостовірність підтвердних документів та їх зміст, на підставі яких були складені розрахункові документи, оформлені розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, а також за повноту і своєчасність сплати ними податків, зборів та обов'язкових платежів.
Відповідно до п. 2.14 наказу МФУ від 24.05.95 № 88«Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», із змінами,
відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.
П.21 постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 передбачено, що
Банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів та обов'язкових платежів, за винятком випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88 (далі - Положення N 88), передбачено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.
Відповідно до пункту 2.15 Положення N 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
Враховуючи вищевикладене, органи Казначейства не мають право вимагати вносити зміни до умов договорів, укладених між розпорядником та одержувачем коштів, а також вносити пропозиції до коригування змісту первинних документів (рахунки, акти виконаних послуг, платіжні доручення тощо).